Теплі спогади
Літо… Всі його чекають. Правда? Чекають заради яскравих моментів, які закарбовуються у пам’яті надовго. Залишилося трішки почекати, й всі ми зануримося у насолоду на цілих три місяці.
Згадай, яким було твоє минуле літо? Жарким, сонячним, радісним, наповнене різноманіттям посмішок та сміху друзів. Навіть коли сонце світило не так яскраво, як хотілось би, навіть коли на вулиці дощ – твої життєрадісні та наповнені позитивом друзі завжди поруч.
Згадай, як ви бігали вуличками, дражнилися, грали в ігри. Бувало таке, що хтось залишався ображений, але для того й існують друзі – аби зрозуміти, підтримати й допомогти. Навіть у скрутний момент, коли вирішують, хто ж зайде додому за водою, знаходиться відчайдуха. Він бере на себе тяжкий тягар, не дивлячись на те, що мама може залишити його вдома. А ви чекаєте біля під’їзду, затамувавши подих. А ось і він. Вийшов з водою і сказав: «Мама дозволила ще годинку побути з вами!». Маленький, але відважний вчинок заради друзів.
Згадай, як не могли почати гратися, поки хтось один не вийде до вас на двір. І що ж робити? Думаю, що всі ви бігли під його вікно і голосно кричали: «А Вітя вийде гуляти?». Після такого кожна мама відпустить свою дитину до друзів.
Згадай, як розповідав найпотаємніший секрет своєму найкращому другу. Пам’ятаєш цей момент, правда? Як брав з нього слово, аби він тримав у таємниці почуте. А пам’ятаєш, що за секрет йому розповів? А він пам’ятає.
Згадай, як ви посварилися. Неприємно. Довго ходили та дули щоки один на одного, не маючи сміливості зробити перший крок до примирення. Але той момент наставав. Пам’ятаєш, як схрестилися ваші мізинці, та ви промовили вдвох: «Мир»? Так, у всіх таке було. Напевно, зараз ніхто і не згадає, чого взагалі ви посварились.
Згадай, все що було між вами. Згадав? Що відчуваєш? Здається, я теж це відчуваю. Залишилося трішки – і всі ми знову будемо разом бігати вуличками, дражнитися, грати в ігри… Скоро вулиці заповняться щирими посмішками та сміхом.
Саша Самойленко